З ким поділюся болем і журбою?
З Тобою.
З ким поділюсь пекучою сльозою?
З Тобою.
З одним Тобою розділю усе,
Що біль глибокий і печаль несе.
Що тисне серце й не дає спокою —
Розділиш тільки Ти зі мною.
І більш ніхто.
Ніхто не відізветься...
Кому потрібен біль чужого серця?
Всі люди немічні, у болях і жалях,
Самі віддати раді сум і страх.
І довго-довго смуток свій тяжкий
Ховають в шкаралущу сліз і мрій,
І кожен з них щодень, щоніч зоріє —
Коли ж то прийде той, хто зрозуміє!
А Ти, мій Господи, на всі мої жалі
Кладеш дрібок цілющої землі,
Що відкривала очі невидющим, —
І світ з'являється стобарвним і сліпучим.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Церковь - невеста Христа - Анна Зотова Это второе мое произведение, написанное по мотивам псалма 44. Вдохновили меня стихи с 10-16, где говориться о прекрасном событии будущего: свадьбе на небесах Христа со своей Невестой-Церковью.: "...стала царица одесную Тебя в Офирском золоте. Слыши, дщерь, и смотри, и приклони ухо твое и забудь народ твой дом отца твоего. И возжелает Царь красоты твоей; ибо Он Господь твой и ты поклонилась Ему... Вся слава дщери Царя внутри: одежда ее шита золотом; в испещренной одежде ведется она к Царю; за нею ведуться к Тебе девы подруги ее..."
